|
Книжковою палатою України імені Івана Федорова вперше в історії здійснено еталонне видання українською мовою Універсальної десяткової класифікації (УДК). Реалізацію цього проекту здійснено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Інституту відкритого суспільства (Будапешт, Угорщина). "Універсальна десяткова класифікація" (друге видання)
Розвиток науки, техніки, бібліографії, видавничої справи наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. вимагав розробки міжнародної бібліотечно-бібліографічної класифікації. В 1895 році з ініціативи бельгійських учених Поля Отле і Анрі Лафонтена відбулася Міжнародна бібліографічна конференція. Згідно з її постановою створено дві міжнародні організації: Міжнародне бюро бібліографії та Міжнародний бібліографічний інститут (МБІ), які згодом об’єдналися. В основу новостворюваної розгорнутої Міжнародної класифікаційної системи конференція рекомендувала покласти Десяткову класифікацію Дьюї. Нова класифікаційна система розроблялася протягом 1895 — 1905 років. Її перше видання французькою мовою вийшло в 1905 — 1907 роках. Повну розробку закінчено другим виданням класифікаційної системи в 1927 — 1932 роках, починаючи з якого вона має сучасну назву — Універсальна десяткова класифікація (УДК). У подальшому було ще п’ять видань УДК різними мовами: третє, значно розширене, німецькою мовою (1934 — 1954); четверте — англійською; п’яте — французькою; шосте — японською; сьоме — іспанською мовою. 1958 року вийшло восьме Міжнародне видання УДК англійською мовою. Міжнародний бібліографічний інститут 1931 року було перетворено в Міжнародний інститут документації, а в 1938 році — Міжнародну федерацію з інформації і документації (МФД). В Україні Головна Книжна Палата 1919 року підготувала до друку "Міжнародну децимальну бібліографічну класифікацію", автором якої був відомий український бібліограф Ю. Іванов-Меженко. У передмові до видання він писав: "На жаль, лише під час друкування книжки нам пощастило дістати первотвір "Керівництво до міжнародного бібліографічного репертуару" (Manuel du repertoir bibliographique universel, 1907), і тому ми примушені були користатись працями Б.С. Боднарського, завдяки чому в книзі є неточності і прикрі перепустки". Особливістю цієї класифікації було те, що вона повністю зорієнтована на реалії українського життя. Відразу після виходу скорочених таблиць Ю. Іванов-Меженко розпочав підготовчу роботу до перекладу повного варіанта УДК. Однак для цієї роботи потрібні були великі кошти й зусилля цілого творчого колективу. До того ж, 1924 року Всеросійський бібліографічний з'їзд зазначив, що Міжнародна десяткова класифікація не відповідає завданням радянських бібліотек. І в подальшому УДК була майже витіснена з практики їхньої роботи. Проте сьогодні можна констатувати прозорливість Ю. Іванова-Меженка як вченого, який ще на початку її становлення розпізнав і оцінив можливості й переваги УДК. 12 січня 1921 року Головполітосвіта РРФСР прийняла постанову про обов'язкове застосування "Международной десятичной классификации" в усіх бібліотеках. Невдовзі аналогічну постанову ухвалили Управління в справах друку та Головполітосвіта УРСР. З того часу десяткова класифікація застосовується в усіх масових бібліотеках і в більшості спеціальних та наукових. Видання десяткової класифікації в Україні, Росії й інших республіках СРСР, класифікаційних таблиць Б. Боднарського (1919), Ю. Іванова-Меженка (1919), Головполітосвіти РРФСР (1921), Є. Добр-жинського (1924) були, по суті, скороченими перекладами Міжнародної УДК, не завжди вірними і точними. Найбільш цікавими і повними були видання таблиць десяткової класифікації М. Русінова (1924, 1944) та Є. Добржинського (друге видання, 1930). Вони також мали недоліки, але ними широко користувалися наукові бібліотеки, книжкові палати, архіви, видавництва тощо. Індекси десяткової класифікації в Україні централізовано проставляли з 1924 року в "Літописі українського друку", а з 1927 року — на друкованих картках, що видавала Українська книжкова палата. У 1931 році було перевидано таблиці Головполітосвіти РРФСР для масових бібліотек, на основі яких Книжкова палата УРСР 1938 року видала значно розширені таблиці УДК для масових бібліотек. Для подальшої роботи з УДК в Інституті бібліотекознавства створено комісію на чолі з Л. Троповським. У 1938, 1939 і 1942 роках вийшло три видання таблиць УДК для масових бібліотек. Районні, міські та обласні бібліотеки СРСР користувалися спрощеною десятковою класифікацією ― "Схемой библиотечной классификации для массовых библиотек", складеною Міжбібліотечною класифікаційною комісією Міністерства культури РРФСР й опублікованою 1955 року за редакцією З. Амбарцумяна та "Таблицами библиотечной классификации для областных библиотек". Це було, по суті, доповнене видання "Схемы...", що значно відійшло від оригіналу УДК. Постановою Ради Міністрів СРСР від 11 травня 1962 року "О мерах по улучшению организации научно-технической информации в стране" УДК введена як обов’язкова для класифікації природничої і технічної літератури в науково-технічних бібліотеках, видавництвах, редакціях науково-технічних журналів, в установах науково-технічної інформації. Відповідно до цієї постанови у 1962 році Всесоюзною книжковою палатою видано скорочені таблиці УДК, в 1963 — 1964 роках здійснено російськомовне видання універсальної десяткової класифікації з природознавства і техніки, а згодом — друге (1969 — 1971) видання таблиць УДК. У Радянському Союзі системою УДК займалася Міжвідомча комісія з класифікації Державного Комітету СРСР з науки і техніки, вона ж підтримувала зв'язок з МФД. Науково-дослідний інститут технічної інформації, класифікації та кодування Держстандарту СРСР спільно з Міжвідомчою комісією і галузевими інститутами інформації здійснив третє видання УДК (1979 — 1986) російською мовою, яким і сьогодні користуються науково-технічні видавництва, установи науково-технічної інформації, науково-технічні бібліотеки, книжкові палати країн СНД. З 1992 року УДК юридично є власністю Консорціуму УДК (Гаага, Нідерланди), до якого входить і Міжнародна федерація з інформації і документації. Вона веде інтенсивну роботу з удосконалення УДК у відповідності з сучасним станом розвитку науки і техніки. Створено струнку систему внесення доповнень і змін до системи УДК, що після обговорення споживачами набирають чинності та публікуються в спеціальному періодичному виданні "Доповнення і виправлення до УДК". З метою впровадження україномовної
системи УДК у 1997 році Книжковою палатою України було розроблено проект "Класифікаційна система України",
що передбачав створення
еталона таблиць УДК українською мовою, видання їх як у традиційному,
друкованому вигляді, так і в електронній формі на Тепер ця справа втілена
в життя, Україна вперше за свою історію має видання УДК українською мовою, отримує від Консорціуму
періодичні видання "Доповнення
і виправлення до УДК", перекладає їх і видає окремими
випусками, а також має можливість
співпрацювати з фахівцями багатьох країн світу та вносити свої пропозиції з питань удосконалення таблиць міжнародної
Універсальної десяткової класифікації.
У 2000 р. вийшло у світ
перше видання "Універсальної десяткової класифікації (УДК)"
українською мовою у двох книгах.
У 2003 р. видано
"Універсальну десяткову класифікацію. Зміни та доповнення." Випуск
1.
У 2004 р. видано
"Універсальну десяткову класифікацію. Зміни та доповнення." Випуск
2.
У 2005 р. видано
додатковий тираж двотомника УДК і "Універсальну десяткову класифікацію.
Зміни та доповнення." Випуск 3.
У 2006 р. видано
"Універсальну десяткову класифікацію. Зміни та доповнення." Випуск
4. ―――――――――――
Книжкова палата
продовжує працювати над перекладом змін і доповнень до УДК, що надходять з
Міжнародного консорціуму УДК у Гаазі. Одночасно вносяться зміни у перше
видання УДК. Вихід у світ другого видання УДК з внесеними змінами та
доповненнями планується на 2007 р. ――――――――――― З приводу придбання видань УДК звертатися до відділу інформаційно-методичного забезпечення за тел. (044) 292-02-94.
© Книжкова палата України, 1997 ― 2008 |
||||
